СЛОВО ДО ЧИТАЧА

Понад шість років в інформаційному просторі України та багатьох країн світу звучить слово, мовлене журналом “Універсум”, його поява була викликана потребою мати в молодій незалежній державі видання, що задовольняло б інтелектуальні запити громадянського суспільства, відтворювало нові світоглядні тенденції, орієнтовані на світовий екуменізм, ідеї якого в галузі розвитку суспільних процесів, науки, освіти, культури, інформації саме на часі.

Наприкінці 1993 року, коли вперше прозвучало це його доволі гучне кредо, мало хто вірив, що нове видання не загубиться і не потоне в хаосі газетно-журнального ринку України. Не загубилося й не потонуло. Про нього заговорили. “Універсуму” вдалося сформувати хай і не надто широке через відомі економічні негаразди, але надійне коло прихильників як в Україні, так і за, її межами. Це стало можливим насамперед завдяки політичній незаангажованості, творчій вимогливості, ретельному аналізові явищ і подій, передовим поглядам автури і точним прогнозам, які робили знані вчені, політологи, культурологи, журналісти Мирослав Попович та Іван Дзюба, Ярослав Дашкевич і Георгій Бачинський, Валентин Мороз і Мирослав Маринович, Леонід Шульман і Юрій Саєнко, Корній Товстюк і Володимир Вітковський, Володимир Войтенко і Микола Томенко, Олександр Федорук і Леонід. Сотник, Борис Гривачевський та Олег Романчук.

Через них журнал прагнув реалізувати своє концептуальне завдання — сприяти гармонізації відносин особистості, суспільства і держави, доводив, що держава не може вивищуватися над суспільством, а повинна підпорядковуватися його потребам, прагнув консолідувати зусилля інтелігенції у побудові такої держави, стимулювати мислення читачів це як провінціалів, замкнених у вузьких рамках, а як членів принаймні європейського співтовариства.

А ще, безумовне, додавали “Універсумові” авторитету ексклюзивні інтерв’ю, без яких не обходилося жодне число журналу. На його сторінках гостювали Леонід Кравчук і Костянтин Морозов, Євген Сверстюк і Борис Тарасюк, Михайло Сирота і Віктор Ющенко, Богдан Гаврилишин і Осип Мороз та багато інших помітних постатей українського державотворення.

Пропонована читачам збірка ексклюзивних інтерв’ю видана з думкою про тих, хто раніше не тримав “Універсуму” в руках і не мав нагоди ознайомитися з оприлюдненими в ньому думками видатних людей з приводу нашого сьогодення та майбутнього. Зібрані воєдино й подані в послідовності їх виходу, ці розмови дають широку, насичену маловідомими, а частіше й зовсім не відомими фактами панораму нашого буття — поступу і поразок, задумів і розчарувань, сподівань і невідворотних реалій. Це неоціненний матеріал для історика, філософа, політолога, економіста, соціолога, правника, культуролога, для науковців та студентства, врешті для всіх, хто не байдужий до політико-економічних, соціально-культурологічних, науково-футурологічних проблем. Намір врятувати цей набуток від забуття, донести його до ширшої аудиторії й спонукав до публікації збірки.

І звичайно, було бажання порадувати давніх друзів часопису ще однією зустріччю з Василем Баркою, Іваном драчем, Миколою Жулинським, Юрком Покальчуком, Ларисою Скорик, Єжи Гедройцем, Оленою Отт-Скоропадською й іншими цікавими людьми.

Головним принципом добору публікацій були актуальність порушуваних проблем, сила аргументації, компетентність і авторитет, неупередженість тих, хто за посередництвом журналу звертався до широкого загалу. Сподіваємось, що читач переконається в цьому і стане прихильником часопису, як це вже роблять численні симпатики “Універсуму” не тільки в Україні, а й Польщі, Росії, Франції, Німеччині, США, Канаді, Австралії...